Тригрошова опера Вайля і Брехта – путівник по опері та Зміст

Онлайн-гід по опері та синопсис до ТРИДЦЯТИ ОПЕР Вайля і Брехта

Зародження “Тригрошової опери” було драматичним. Всі очікували провалу. Але прем’єра 31 серпня 1928 року стала несподіваним тріумфальним успіхом і зробила Курта Вайля і Бертольда Брехта раптово знаменитими. Мелодії Вайля стали популярними і твір був виконаний 10 000 разів тільки за перші 5 років.

 

Зміст

♪ Синопсис

♪ Коментар

Дія I (Жебрацька крамниця “Персик”, Весілля Поллі та Маккі)

Дія II (Сцена прощання, арешт Маккі)

Акт III (Зрада Дженні, Фінал)

“Зрада Дженні, фінал”;

 

Основні моменти

Der Haifisch hat Zähne (Штрикни ножем)

♪ Пісня гармат

“Місяць над Сохо”

“Пісня Барбари”

Піратська балада Дженні

♪ Пісня про недостатність людських зусиль

 

 

Рекомендація до прослуховування

♪ Рекомендація до прослуховування

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Соціальна критика

Твір є продуктом берлінських “ревучих двадцятих”. Джаз, ар-деко і прагнення до насолоди характеризували ці роки. Але також жахи Великої війни та їх наслідки, такі як гіперінфляція, організована злочинність, злидні та психічно і фізично зруйновані жертви, все ще були всюдисущими.

Тридцятирічний Бертольд Брехт був марксистом і у своїй “Тригрошовій опері” описує суспільство, роз’їдене зсередини, в якому зміни можливі лише через зміну системи, тобто через революцію будь-якого типу. Це світ без соціального цементу. Ніхто нікому не зобов’язаний і всі підкупні. Низинними інстинктами людини керують буржуазні пороки, такі як жадібність і марнославство, але також і глибоко людські імпульси, такі як інстинкт виживання і статевий потяг.

Пічум уособлює лицемірного буржуа, який відчуває свою перевагу над нижчим класом (Махіт), але в кінцевому підсумку є не більше, ніж “розбійником з Біблією в руці”. Брехт дозволяє Мачіту запитати, наприклад, “Що таке вломитися в банк проти заснування банку? Зрештою, поліцейський поводиться як гангстер, повія – як буржуазна дочка. Одні грабують через необхідність, інші – через жадібність. Це лицемірство буржуазії, яка намагається відрізнити ці дві речі одна від одної, і хотів викрити Брехт.

Через п’ять років після прем’єри у 1928 році твір був заборонений націонал-соціалістами. Для фашистів це був аморальний, нігілістичний твір, створений євреями. Для багатьох учасників прем’єри (переважно єврейського походження) нацистські роки були жахом. Якщо Вайль і Брехт змогли емігрувати до США, то інші опинилися в концтаборах. Відомою стала доля Тигра Брауна прем’єра Курта Геррона. Його змусили зняти у 1944 році нацистський пропагандистський фільм “Терезієнштадт”, в якому показано щасливих євреїв у концтаборах. Через деякий час Геррон був жорстоко вбитий в Освенцимі.

І ось, що ми маємо на увазі;

 

Оригінал і “копія” стали сенсацією

Основою для “Тригрошової опери” став вже існуючий твір. Брехт вільно адаптував сюжет “Жебрацької опери” Джона Гея. Рівно за 200 років до цього Гей висміював у Лондоні помпезність барокових опер Генделя. Замість того, щоб грати в середовищі аристократії, як в опері Генделя, Гей пустив сюжет в середовище повій і жебраків англійської столиці. Успіх цієї пародії був настільки гучним, що завдав оперній компанії Генделя серйозних економічних збитків. Для глядачів було сенсацією те, що підпільне середовище було зображено на театральній сцені.

І через 200 років публіка так само бурхливо відреагувала на тему опери. Причиною цього було не тільки соціальне середовище “Тригрошової опери”, а й те, що класична опера двадцятих років була далека від смаку широкої публіки і контраст з джазовою, майже вульгарною музикою Вайля був драматично великий.

І ось, нарешті, ми побачили, що це не так;

 

Амбівалентний тріумф

Підготовка до опери була затьмарена смертями, скасуваннями та хворобами причетних до неї осіб. Всі очікували провалу. Але прем’єра 31 серпня 1928 року стала несподіваним тріумфальним успіхом і зробила Курта Вайля та Бертольда Брехта раптово знаменитими. Мелодії Вайля стали популярними і твір був виконаний 10 000 разів за перші 5 років. Брехт страждав від того, що популярність музики відсунула соціальну критику твору на задній план, і публіка зрештою споживала твір як оперету. Тригрошова років по тому, в адаптації Бліцштейна на Бродвеї, твір мав тріумфально відзначитися понад 2 000 виставами з аудиторією, не відомою своїми революційними рухами.

І ось, нарешті, настала черга і для цього твору;

 

Музика Тригрошової опери

“Тригрошова опера” стала другою роботою Вайля у співпраці з Бертом Брехтом після “Махагоні”. В оперній творчості Вайля вже переважали теми сучасної критики, його композиторський стиль був багатий на ефекти і збагачений джазовими елементами. У “Тригрошовій опері” його майстерність досягла чудової вершини у молодому 28-річному віці.

Вайль писав музику з простими, але сугестивними мелодіями. Співаків супроводжує джаз-бенд з 9 музикантів, які не сидять в оркестровій ямі, а грають свою музику на сцені. Група складається з 2 саксофонів, 2 трубачів, тромбона, банджо, литавр, фісгармонії та фортепіано, на яких грають пісні гурту, хоча інструментарій також може змінюватися.

Все в цій роботі було пов’язано з великим ризиком. Рідко коли музика була написана так просто і так безпосередньо (або тривіально чи навіть вульгарно), не втрачаючи при цьому своєї художньої якості. Вайль задав багато дивних відтінків, які, наприклад, з’являються в акордах або фальсифікують мелодійні лінії. Звичайно, слово “опера” в назві твору – іронічне, більш влучним є вираз “музичний театр”.

Вайль ставив музику так, щоб її могли співати актори. Особливо це стосувалося тонального діапазону партій, який могли опанувати навіть непідготовлені співаки.

І це було дуже важливим для нас;

 

Епічний театр та ефект відчуження

Тригрошова опера відходить від традиційного підходу музичної драматургії, який ми знаємо з жанру опери. Брехт вимагав від композитора і артистів-виконавців не психологічного трактування сцен, а соціально-політичного. Актор не повинен поглинатися роллю. Отже, ідеальним інтерпретатором цього твору був не емфатичний оперний співак, а співаючий актор.

Брехт назвав цей новий жанр “епічним театром”, одним з основних елементів якого став стилістичний прийом відчуження. У Вікіпедії відчуження визначається наступним чином: Брехт хотів “віддалити” або “відчужити” своїх глядачів від персонажів і дії і, таким чином, зробити їх спостерігачами, які не будуть залучатися або співчувати емоційно або співпереживати, ідентифікуючи себе з персонажами психологічно; скоріше, він хотів, щоб глядачі розуміли інтелектуально дилеми персонажів і неправомірні дії, що породжують ці дилеми, викриті в його драматичних сюжетах. Будучи таким чином “дистанційованими” емоційно від персонажів і дії на сцені, глядачі могли б досягти такого інтелектуального рівня розуміння (або інтелектуальної емпатії); теоретично, будучи відчуженими емоційно від дії та персонажів, вони були б уповноважені на інтелектуальному рівні як аналізувати, так і, можливо, навіть намагатися змінити світ, що було соціальною та політичною метою Брехта як драматурга і рушійною силою його драматургії.

І це була його суспільно-політична мета як драматурга і рушійна сила його драматургії;

 

У твору було багато батьків і матерів

Окрім авторів оригінальної форми (Грей і Пепуш) та сучасної форми (Брехт і Вайль), слід згадати Елізабет Гауптман, яка написала багато текстів як перекладач “Опери жебрака”, та Кламмера, який перекладав вірші Франсуа Війона (обрані Брехтом). Останній призвів до авторського позову Кламмера, який згодом змусив Брехта виплатити компенсацію.

Підхід Брехта до змісту “Тригрошової опери” був глибоко марксистським, але коли справа стосувалася фінансів, Брехт був адаптивним капіталістом, забираючи собі дві третини прибутку. Вайль отримав чверть, а Елізабет Гауптман – 12,5 %.

І це ще не все;

 

 

 

 

 

 

Мова твору

 

Попереднє зауваження: Мова цієї п’єси грубувата. Для збереження автентичності в синопсисі використовуються слова п’єси.

Увертюра

Знаменитий Морітат Мака – Мак-ніж

 

Синопсис: Ярмарок в Сохо. Жебраки жебракують, злодії крадуть, повії блудять. Карнавальна співачка співає морітат про Маккі Мессера, найманого вбивцю, який вбиває на замовлення.

Und der Haifisch, der hat Zähne (Балада про Мака-ножа)

“Морітат” (ймовірно, від слова “вбивство” або “мораль”) – балада жахів, яку співали на ярмарках, а співак акомпанував собі на скрипках або бочкових органах.
З самого початку “Морітат” став популярною піснею par excellence і найвідомішим твором “Тригрошової опери”. Цікаво, що ця пісня не входила в початкову версію. Вона була написана в останній момент, оскільки актор Харальд Паульсен наполіг на тому, щоб бути першим актором, який виконає пісню.

Твір складається з 6 куплетів і починається лише під акомпанемент губної гармоніки. З кожним куплетом до неї приєднується все більше з 9-ти інструментів. Вайль пише на початку “в манері вуличного органу”. Ритм все більше переростає у фокстрот.

Ми чуємо цю пісню у двох версіях. Спочатку ми чуємо версію першого Махіта, Харальда Паульсена, якому ми завдячуємо існуванням твору.

Der Haifisch hat Zähne – Paulsen

Однак його роль у Третьому Рейху пізніше була сумною. Він був опортуністом і мав сумну славу донощика.

 

Леонард Бернстайн взявся за оперу в 50-х роках і попросив Бліцштейна створити англійську версію для Бродвею. Бліцстайн переніс “Трипенсову оперу” в Нью-Йорк 1870 року і написав текст на американському сленгу. Лотта Ленья знову заспівала Дженні, коли вона помирала в прем’єрі за 30 років до цього. Твір мав величезний вплив в Америці.

Багато джазових музикантів оцінили, що Вайль, на відміну від інших європейських композиторів, дійсно писав у стилі джазу і пісня знайшла багато адаптацій американських джазових музикантів. У 1960 році Елла Фіцджеральд привезла “Mack the knife” до Берліна і отримала за неї Греммі. Її інтерпретація з кожним рядком хроматично піднімала тональність на щабель вище, загалом 11 разів. Захоплює дух.

Mack the knife – Fitzgerald

 

 

Місяць над Сохо

Синопсис: Пічам разом з дружиною тримає крамницю, де видає майбутнім жебракам відповідне вбрання і закріплює за ними свої райони. Натомість їм доводиться віддавати частину свого мізерного заробітку. Їх дочка Поллі тієї ночі не повернулася додому, вони побоюються найгіршого.

Цей номер – чудова карикатура на звичайну оперу. У той час як ми переживаємо чарівні ночі повного місяця в “Нормі” Белліні (і багатьох інших операх), місяць Вайля над Сохо – це гротескна гримаса в нічному небі.

Anstatt, dass… Das ist der Mond über Soho (No They Can’t Sing)

 

Синопсис: Поллі Пічем не було вдома, тому що вона святкувала своє весілля в убогій стайні в Сохо з Макі-ножем, цивільне ім’я Махіт. Друзі-негідники Макіта вкрали весільні подарунки і заспівали їм весільну пісню.

Вайль навмисне написав цю хорову пісню з великою кількістю неправильних нот. Радісні вигуки щасливих від пива весільних гостей так само жалюгідні, як і їхні почуття до молодят.

Весільна пісня для малозабезпечених – Брюкнер

 

 

Лотта Лєня

 

Синопсис: Для створення настрою Поллі співає пісню піратки Дженні. Це балада про барменшу, яка насправді є піратом, що допомагає прибулим піратам грабувати містечко.

Ця балада про піратку Дженні спочатку призначалася для фігури Поллі. Але через великий успіх Лотти Лені (першої Дженні) вона була згодом віддана саме цій фігурі.

Лотта Ленья (буржуазна Шарлотта Бламауер) була не тільки прем’єрною Дженні, а й дружиною Курта Вайля. Вона також співала цю роль у першій екранізації 1931 року. Наступну пісню ми бачимо саме з цього фільму. У цій пісні особливо вражає брехтівський стилістичний прийом відчуження: Акторська гра Льоні зведена до абсолютного мінімуму.

Meine Herren heute sehen Sie mich Gläser abwaschen (PIRATE JENNY) – Льоня

 

Бадьора гарматна пісня

Синопсис: Коротко кажучи, гості весілля здригаються, коли з’являється Тайгер Браун, страшний шеф поліції Лондона. Він старий друг Мачіта і прийшов просто привітати його. Разом два старих бойових товариша співають “Гарматну пісню”.

Так звана “Гарматна пісня” – це захоплюючий регтайм із запальним приспівом, написаний у темпі фокстроту.

Чуємо англомовну версію.

The tropps live under (CANON SONG) – Julia / Sabin

 

Синопсис: Мачете і Поллі щасливі на мить.

Weill дивує нас майже романтичною піснею про кохання. Частини пісні написані в пісенному стилі, а інші – в стилі sprechgesang (більше розмовному, ніж співочому), який часто використовувався в кабаре тих років.

Siehst Du den Mond über Soho (LIEBESLIED) – Schellow / Koczian

 

 

Знаменита “Пісня про Барбару”

Синопсис: Поллі прикидається дівчиною, яка, як і всі, просто хоче знайти собі чоловіка.

У цій пісні ми бачимо показово, як епічний театр вимагав від актора посередницької ролі. Йшлося не про занурення в емоційний світ персонажа, а про демонстрацію людини. Ми знову бачимо Лотту Лені.

Einst glaubte ich, als ich noch unschuldig war (BARBARA SONG) – Lenya

 

Ми чуємо другу, розгорнуту інтерпретацію Меган Маллаллі, відомої американської актриси. Щодо інтерпретації та інструментарію, однак, цей запис значно відрізняється від попередньої версії Лотти Леньї.

Пісня про Варвару (англійською мовою) – Маллаллі

 

Синопсис: Повернувшись до батьків, Поллі розповідає про весілля. Пічум в нестямі, він сподівався на дочку як на підмогу для свого віку. З Біблією в руках він пророкує їй погане майбутнє. Він попереджає її, що світ бідний і людина погана.

Was ich möchte, ist es viel? – Koczian

 

 

 

 

 

 

Прощання з Поллі – по-фаустівськи

 

Синопсис: Тепер Пічем робить усе можливе, щоб запроторити Мачіта за ґрати. Він навіть переконав Тайгера Брауна заарештувати свого друга. Махіт дізнається про це і переховується. У тузі Поллі прощається з чоловіком.
Прощання Поллі є пародією на монолог Гретхен з “Фауста”.

Er kommt nicht wieder (POLLYS FAREWELL SONG) – Koczian

 

 

Синопсис: Дружина Пічама підкупила власницю борделю Дженні, щоб та повідомила в поліцію, як тільки Махіт з’явиться в борделі. Дженні впевнена, що він з’явиться, тому що сексуальний потяг приведе його сюди.

Da ist nun einer schon der Satan selber (Балада про сексуальну одержимість) – Hesterberg

 

Вдалі назви пісень

Синопсис: Насправді, незабаром після його появи. Вони з ностальгією згадують той час, коли він був її жорстоким захисником, а вона проституювала себе заради нього.

Назви пісень на кшталт “Канонічна пісня” або як тут “Сутенерська балада” були лаконічними і допомогли пісням стати популярними. Ця пісня написана в стилі танго.

У цьому записі ми знову чуємо Лотту Ленью. Цей запис датується п’ятдесятими роками, більш ніж через 20 років після першого виконання і першої екранізації в 1931 році. Голос Лені став набагато глибшим, і вона вже не могла співати всі пісні в оригінальній висоті.

Були часи, а тепер все минуло (Танго-балада) – Lenya / Merrill

 

Піратська балада Дженні

Синопсис: Недовго думаючи, Дженні викликає поліцію. Незабаром Мачіта забирають.

Піратська балада починається під акомпанемент, здавалося б, розстроєного фортепіано. Цей моторошний твір згодом співали багато актрис. Він написаний у характерному sprechgesang.

Meine Herren heute sehen Sie mich Gläser abwaschen (Балада про аморальний заробіток) – Lenya

 

 

Хвала процвітанню

Синопсис: Махатма віддається своїй долі.

У супроводі фортепіанної п’єси в стилі джазової легкої музики ми чуємо “Хвалу процвітанню” Мачіта (від якої, правда, стає ліньки), заспівану з бандитською величчю.

Da preist man uns das Leben großer Geister (Балада про благодатне життя)

 

 

 

Синопсис: Його відвідує Люсі Браун, дочка начальника поліції. Вона вагітна від нього. Коли з’являється Поллі, вона розлючена, і вони б’ються через ревнощі.

Цей дует також слід розуміти як пародію на оперні дуети. Це ниття двох “базарних баб”. У записі ми чуємо, можна сказати, двох професійних співачок.

Da preist man uns das Leben großer Geister (Jealousy Duet) – Bernsteiner-Licht / Akselrod

 

 

Спочатку їжа, потім мораль

Синопсис: Люсі клянеться, що поквитається з Поллі. Вона тисне на батька, щоб той допоміг Макіту вийти з в’язниці. Це відбувається, і незабаром Махіт повертається до Дженні. Там вони філософствують про те, чим живе людина.

Вони сходяться на думці: спочатку їжа, а потім мораль!
Деякі вірші Брехта стали крилатими афоризмами, які увійшли в німецьку мову. Найвідомішим і вживаним донині став той, що про “їжу і мораль”. Для посилення ефекту слів у театрі Брехт друкував важливі формулювання на стрічках і вивішував їх поруч зі сценою.

Ihr Herrn, die ihr uns lehrt, wie man brav leben (Другий фінал) – Rasp

 

 

 

 

 

Пічумська загроза

Синопсис: Пічум не здається. Він погрожує начальнику поліції зірвати своїми жебраками майбутні урочистості з нагоди коронації королеви

Музика цього твору має нагадувати парад смолоскипної ходи і відображає атмосферу загрозливого маршу жебраків. Текст Брехта приголомшує, приспів змінюється 4 рази і стає все більш цинічним:

Для цього похмурого існування Людина ніколи не буває достатньо гострою
Звідси її слабкий опір хитрощам і блефу

Для цього похмурого існування Людина ніколи не буває достатньо поганою
Хоч його наполегливість може бути прекрасною річчю.

У цьому похмурому існуванні людина завжди недостатньо жалюгідна.
Все його похмуре існування – суцільна нісенітниця.

Для цього похмурого існування Людина ще не достатньо хороша.
Зроби це без сторонньої допомоги Вдар його по голові

“Der Mensch lebt durch den Kopf” (“Пісня про недостатність людських зусиль”)

 

 

Дженні вдруге зраджує Мачіфів

 

Синопсис: Максітів знову зраджують повії під час відвідування борделю.

Дженні співає про марнославство людини, чиї амбіції приводять її до загибелі. Ця доля спіткала Соломона, Цезаря, Клеопатру, а тепер і Махіта. Цим вона виправдовує те, що саме вона врешті-решт доставляє свого колишнього коханого на шибеницю.

Ihr saht den weisen Salomo (SALOMON SONG) – Lemper

 

Синопсис: Цього разу його засуджено до смертної кари. Йому не вистачає грошей, щоб підкупити охоронців за спробу втечі, і його ведуть до шибениці. На місці страти на нього чекають усі. Коли зашморг накидають на шию, Пічум оголошує, що Махіт помилуваний королевою. З’являється кінний гонець.

Ушляхетнюючи Мачіта, Брехт прагнув поставити розбійників і вищий клас у рівні умови. Таким чином, система не може реформувати себе сама, а зміни повинні відбутися шляхом революції. У цьому марксистському підході і полягає соціально-революційний аспект цієї опери.

Звичайно, “Посланець” є також пародією на оперу “Серіа”, в якій боги в несподіваному повороті сюжету дарують щасливий кінець, “lieto fine”, спричинений “Deus ex machina”. Але контекст цієї опери гротескний і перетворює поворот на сатиру.

Горн, горн, горн (Кінний посланець)

 

Синопсис: Він оголошує, що з нагоди своєї коронації королева постановила, що Махіт повинен бути не тільки звільнений, але й удостоєний дворянського титулу, маєтку і замку. Опера закінчується великим хоралом усіх учасників: Будемо боротися з несправедливістю, але в міру, Бо вона замерзне на смерть, якщо її залишити в спокої.

Verfolgt das Unrecht nicht zu sehr (DREIGROSCHEN FINALE) SCHLUSSCHORAL

 

 

 

 

Рекомендація до запису опери “Тригрошова опера

німецькою мовою:

CBS, з Лоттою Лені, Еріхом Шеллоу, Йоганною фон Кочіан та Віллі Тренком під керівництвом Вільгельма Брюкнера-Рюггеберга та оркестром Sender Freies Berlin

 

англійською мовою:

TPR, Лотта Ленья, Скотт Меррілл, Мартін Вольфсон, Беатріс Артур під керівництвом Самуеля Матловскі.

Продюсер – Семюел Матловський;

 

 

Пітер Лутц, opera-inside, оперний онлайн-гід по “ТРИДЦЯТІЙ ОПЕРІ” Курта Вайля та Берта Брехта.