ФІДЕЛІО Людвіга ван Бетховена – путівник по опері та Зміст

Онлайн-гід по опері FIDELIO

Навряд чи якийсь інший твір займав Бетховена так наполегливо, як його єдина опера. Лише з третьою редакцією вона досягла свого остаточного варіанту. Бетховен створив сцени, які увійшли в історію оперного мистецтва і донині зворушують нас своєю силою і правдивістю.

 

Зміст

♪ Синопсис

♪ Коментар

♪ Акт I

♪ Акт II

 

Рекомендація щодо запису

♪ Рекомендація щодо запису

 

Основні моменти

Обкладинка

♪ “Світ” ♪ “Світ такий чудовий” ♪ (Квартет)

♪ “Ha welch ein Augenblick” (Квартет)

♪ Abscheulicher … Komm Hoffnung (Leonorenarie)

“Про яку пристрасть” (Gefangenenchor)

♪ Gott, welch dunkel hier ♪

“Боже, як добре тут”

♪ Ер стербе! ♪

♪ О, безіменний фрейд! ♪

♪ Wer ein holdes Weib errungen

“О, Боже!

 

 

Прем'єра

Відень, 1804

Лібрето

Головні ролі

Дон Пісарро, начальник державної в'язниці (баритон) - Флорестан, політв'язень і противник Дона Пісарро (тенор) - Леонор, його дружина (сопрано) - Рокко, Джейлер (бас) - Марцелліна, дочка Рокко (сопрано)

Рекомендація до запису

EMI з Крістою Людвіг, Джоном Вікерсом та Готлобом Фріком під диригуванням Отто Клемперера та хору і оркестру філармонії.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Лібрето

Після віртуозної кар’єри піаніста Бетховен зміг все більше проявити себе як композитор великих форм. В “Еротиці” і особливо в музиці до балету “Творіння Прометея” Бетховен виявив також свій потенціал драматурга. У 1804 році Віденський театр замовив йому написати свою першу оперу. Бетховен, який вже працював над оперним фрагментом “Веста”, залишив його лежати, оскільки загорівся новою темою. В її основу було покладено реальний випадок, коли жінка під виглядом чоловіка визволила свого чоловіка з якобінської в’язниці. Суддя Буйї, який був свідком цієї події, розвинув її в оповідання, яке було перенесено до Іспанії. Зонненляйтнер, театральний режисер і письменник, переклав французьке лібрето німецькою мовою, і Бетховен взявся за роботу.

Бетховен взявся за роботу;

 

Свобода

Бетховен був палким захисником ідеалів Французької революції, хоча й зневажав її головного героя Наполеона (див. його оперу “Еротика”). Бетховен був шанувальником Луїджі Керубіні та його опер про рятувальні шлюпки, тому очевидно, що Бетховен позитивно відреагував на тему “опери-рятівниці” в дусі революційних ідеалів свободи і братерства. Тема звільнення від гніту і торжества людяності стає стрижнем опери “Фіделіо”. Як і своєю 9-ю симфонією, “Фіделіо” Бетховен поставив музичний пам’ятник свободі.

 

 

Боротьба Бетховена за музичну драму

У “Фіделіо” Бетховена ми впізнаємо дві чітко відмінні частини. Перша третина безтурботна, як зінгшпіль, і нагадує нам популярну “Чарівну флейту”. З появою дона Пісарро тональність музики різко змінюється і перетворюється на драму. Формально “Фіделіо” – це зінгшпіль з розмовними діалогами і закритими номерами, проте Вагнер назвав Бетховена “батьком німецької музичної драми” за його “Фіделіо”, головна ідея якого полягає в тому, щоб поставити виразність на службу великій ідеї, а не естетиці. Щоб задовольнити це заперечення, Бетховен довгий час бився над цим твором. Про це свідчать три оперні версії та чотири різні увертюри. Роберт Шуман підсумував розбіжність з Россіні, відомим сучасником Бетховена, зауваживши, що Бетховен написав чотири увертюри для однієї опери, а Россіні – одну увертюру для чотирьох опер. Труднощі Бетховена ґрунтувалися на двох речах: з одного боку, він не був досвідченим оперним композитором, а з іншого – не йшов на жодні компроміси у своїй претензії на інструментальне написання вокальних партій. У нього не вокальна лінія стоїть на першому плані, а він мислить голос інструментально. Це вражаюче видно в квартеті першої частини, голоси якого виписані в дусі струнного квартету. Дві частини “Флорестан” і “Леонора” на момент прем’єри вважалися неспівочими. Існує відомий анекдот про бетховенський принцип ставити виразність вище можливостей інтерпретатора. Під час репетиції соліст-струнник не зміг нормально зіграти один з пасажів. Гравець поскаржився на труднощі. Бетховен озвався до нього: “Яке мені діло до його нещасної скрипки?”

 

 

Прем’єра та рецензії

За тиждень до прем’єри до Відня увійшли війська Наполеона. Через заворушення “Театр ан дер Відень” у вечір вистави був мало відвідуваним. Більшість відвідувачів були французькими солдатами, які не розуміли німецьких текстів і мало що могли зробити для розуміння змісту опери. Оплески були більш ніж скупими і результатом цього став болючий провал. Після лише трьох виступів опера була скасована. Друг Бетховена Брейнінг підтримав його в переробці, результат якої був наданий через чотири місяці. Через брак часу скорочення відбувалися поспіхом, в результаті чого друга версія також провалилася. Хоча твір був значно скорочений, отримав нову назву (“Леонора”) і нову увертюру, драматичні недоліки залишилися. Знервований, Бетховен замкнув твір у шухляді. Через вісім років друзі закликали Бетховена знову виконати твір. Бетховен охоче погодився, але запланував докорінну переробку, яка згодом призвела до остаточного варіанту. З цією метою лібрето було перероблено Трейчке. Успіх прийшов. У наступні роки сопрано Вільгельміна Шредер-Девріент зробила значний внесок у розповсюдження твору через своє втілення Леонори. Ріхард Вагнер побачив її на дрезденській виставі у 1829 році у віці 16 років і описав її втілення ролі як поштовх до того, щоб стати музикантом.

І ось тепер, коли вона з’явилася на сцені, вона почала грати в опері;

“Я не знаю, як це сталося…

 

Увертюра

Бетховен написав чотири різні увертюри. Перша так і не була зіграна за його життя, він ніколи не був нею задоволений. Для кожної з трьох версій Бетховен писав нову увертюру. Увертюра мі мажор, версія 1814 року, взяла гору:

Fidelio Ouvertüre – Klemperer / Philharmonia

 

Синопсис: У державній в’язниці Севільї. Наглядач в’язниці Рокко живе зі своєю дочкою Марцеліною в офіційній резиденції. Швейцар Рокко Хоакіно закоханий у Марселіну, але вона не звертає уваги на юнака.

Вже з перших тактів відчувається, що оркестр відіграє провідну роль у цьому творі. У порівнянні з італійськими творами, він виступає в ролі самостійного співрозмовника для дійових осіб, багато тем вперше звучать саме в оркестрі. Оркестр не просто гармонійно супроводжує співаків, а навпаки, спілкується з ними. Пара Марцеліна/Хоакіно нагадує моцартівську пару Мазетто/Церліна із сузір’ям досить обмеженого чоловіка та впевненої у собі жінки. Таким чином, Хоакіно залишається єдиною фігурою, якій Бетховен не надає арії.

Jetzt Schätzchen – Unger /Hallstein / Klemperer

 

 

Марцеліна закохана у Фіделіо

Синопсис: Вона безперестанку думає про Фіделіо, нового помічника свого батька.

Арія починається в тужливому мінорі, виразно прикрашеному духовими інструментами, і незабаром змінюється на мажор.

O wär ich mit dir vereint – Popp

Квартет “Mir ist so wunderbar”

Синопсис: Фіделіо – це насправді Леонора, дружина Флорестана, який вже два роки є політичним в’язнем у цій в’язниці. Вона сама найнялася помічником тюремника, щоб звільнити свого чоловіка. Хоакіно ревнує, але батькові Марселіни подобається здібна помічниця.

Без вступної арії Леонори діалог зливається в чудовий квартет “Mir ist so wunderbar”, який по праву може бути зарахований до числа великих квартетів оперної літератури. Він зачаровує не лише чудовою музикою, він зворушує тим, що для кожного з них Бетховен написав мелодію, яка підкреслює різні почуття дійових осіб: Леонора переживає за ув’язненого чоловіка, Марцеліна співає про кохання до Фіделіо, Хоакіно оплакує втрату кохання Марцеліни, а батько радіє майбутньому одруженню Фіделіо і Марцеліни. У супроводі стриманого оркестру співаки налаштовуються на канонічний лад, і твір перетворюється на досконалий камерний квартет.

Ви можете почути цей уривок у двох різних голосових комбінаціях.

Версія з концертного запису 1953 року з Фуртвенглером є одним з найкращих записів Фіделіо. Відомий німецький критик Йоахім Кайзер коментує її: “Якщо ви послухаєте запис “Фіделіо” Вільгельма Фуртвенглера 1953 року і почуєте квартет першого акту, згасання хору в’язнів, дует Леонори і Рокко, обурливий початок другого акту і нищівно драматичний квартет другого акту, то ви зрозумієте, що таке велич”. (“Кайзер, 100 шедеврів музики”).

Mir ist so wunderbar (1) – Jurinac / Mödl / Frick / Schock / Furtwängler

І ще одна чудова інтерпретація із запису Бернстайна

Mir ist so wunderbar (2) – Janowitz / Kollo / Popp / Dallapozza

 

Синопсис: Для Рокко достаток – основа подружнього блаженства…

У цьому місці звучить класична арія зінгшпіля. Ми знаємо, що Бетховен вивчав “Чарівну флейту” Моцарта, чи не нагадує нам ця арія Папагено? Цей твір іноді опускають і звинувачують у тому, що він занадто легкий. Неправильно, адже твір драматично допомагає показати перетворення тюремника з пристосуванця, дрібнобуржуазного чиновника на відповідальну людину, яка відмовляється від наказу Пісарро вбивати.

Hat man nicht auch Gold beineben – Pape

 

 

Синопсис: Рокко дозволяє Фіделіо супроводжувати його до частини в’язниці з посиленим режимом, де, як вважає Леонора, перебуває її чоловік.

Gut Söhnchen gut – Norman / Moll / Coburn

Зовнішність Пісарро

Синопсис: Пісарро, начальник державної в’язниці, є політичним ворогом Флорестану, і він замкнув його в зоні суворого режиму в’язниці за власним бажанням. Він панікує, тому що міністр оголосив про перевірку, яка може виявити незаконно ув’язненого Флорестана. Він вирішує, що Флорестан повинен померти.

З появою Пісарро музика різко змінюється. Починаючи з драматичного акорду, оркестр перетворюється на лють, яка супроводжує дикі заклики губернатора. Чи випадково Бетховен написав фурію Пісарро в тій же тональності, що й Моцарт – “Королеву ночі”?

Ha welch ein Augenblick – Berry

 

 

Синопсис: Він наказує Рокко вбити в’язня. Але тюремник відмовляється. Пісарро наказує Рокко вирити могилу, вбивство він здійснить сам.

Jetzt, alter hat es Eile – Berry / Greindl

“Abscheulicher!… Komm, Hoffnung” з Крістою Людвіг та Лоттою Леманн

</h2

Синопсис: Леонора підслухала розмову і тепер повинна поспішати.

Велика арія Леонори складається з трьох частин: Речитатив, Каватина, Кабалетта. У такій формі описані основні емоції Леонори – обурення, надія, екстаз. Музика, яку Бетховен написав для неї, розкриває виразність через свою шокуючу і водночас зворушливу експресію. Це семихвилинний виступ співачки на повну силу, який вимагає і найвищої драматичної виразності, і найінтимнішого ліризму.

Ми вперше чуємо Лотту Леманн. Вальтер Легге, продюсер століття, називає її виконання партії Леонори найбільшим досягненням не лише її кар’єри. Жодна інша співачка більше не досягала Леманн у цій ролі.

Abscheulicher !… Komm, Hoffnung (1) – Lehmann

 

Що сказала Кріста Людвіг про свою інтерпретацію: “Я не змогла заспівати “Фіделіо” дуже драматично, але я зіграла слабку жінку, яка намагається врятувати свого чоловіка”. Для Крісти Людвіг ця роль була великим викликом. Вона не була високодраматичним сопрано В одному з інтерв’ю про арію Леонорени вона зізналася: “В кінці арії я завжди була в захваті, коли досягала тону, цього високого сі. Після кожного виконання “Фіделіо” я хрипіла. Мені завжди потрібно було три дні, щоб знову користуватися голосом”.

Abscheulicher!…. Komm, Hoffnung (2) – Ludwig

Хор в’язнів

Синопсис: В надії побачити Флорестана вона відпускає в’язнів погуляти у дворі. Але вона не може його виявити.
У хорі в’язнів ми вже чуємо ідилію Пасторалі, яку Бетховен створить лише через два роки. Це геніальний хід генія, що Бетховен оспівує надію в’язнів такою інтимною музикою. Не дивно, що через сорок років Верді відчув натхнення написати ще один знаменитий в’язничний хор.

O welche Lust (Gefangenenchor) – Bernstein

 

Синопсис: В’язнів розводять по камерах.

Leb wohl du warmes Sonnenlicht

 

 

&nbsp

 

 

Складна тенорова партія

Синопсис: Флорестан сидить у підземеллі в жалюгідних умовах. Він мріє про Леонору, яка в образі ангела визволить його.

Сцена в підземеллі починається похмурим вступом і драматичними акордами. Виконання Флорестаном “Gott welch dunkel hier” – одна з найскладніших партій для тенорів. У підземеллі він співає про любов до істини і йому ввижається Леонора як ангел свободи. Згідно з партитурою, Флорестан повинен вихваляти ангела у другій частині арії “з ентузіазмом, що межує з божевіллям, але спокійно”.

Слово надається Йонасу Кауфману, відомому німецькому тенору: “Партія Флорестана коротка, але через велику сцену в другому акті це одна з найскладніших ролей у моєму фаховому репертуарі. Багато тенорів не потрапляли в делікатну фінальну партію. Тут треба чути не фізичний занепад, а стан душі зневіреної людини, її екстатичне бачення порятунку і визволення. Так само і перший тон цієї сцени, “Боже”, що виникає з нічого, стає дедалі сильнішим і нагальнішим, крик змученої душі, – це той, що вимагає найбільшого вокально-технічного контролю. Не знаю, скільки разів я працював над цим крещендо”. Послухайте Йонаса Кауфмана.

Gott welch dunkel hier (1) – Kaufmann / Welser-Möst

 

Джон Вікерс у другій інтерпретації

Gott welch dunkel hier (2) – Vickers / Klemperer

 

Синопсис: Рокко переманює Фіделіо на свій бік і пояснює йому місію Пісарро. Удвох вони входять до камери Флорестана. Коли Рокко відмикає камеру, Леонора впізнає свого чоловіка і глибоко зворушена. Флорестан не впізнає її і вдячний за шматок хліба, який Леонора простягає йому.

Крім Джона Вікерса, Крісті Людвіг вдалося зробити чудову Леонору в записі з Клемперером. Фішером у “Великих мелодіях”: “Але її Леонора була також унікальною, неповторною родзинкою. Крісті Людвіг було 33 роки, вона перебувала на піку своїх вокальних здібностей, їй нічого не здавалося недосяжним, і кожен, хто знає цей запис, підтвердить, що з часів Лотти Леманн не було інтерпретатора цієї величезної партії, який зміг би донести до слухача полум’яну бетховенську людяність у такій неспотвореної і безпосередній манері”.

Euch werde Lohn in besseren Welten – Klemperer / Vickers / Ludwig

 

З’ясування стосунків з двома драматичними поворотами

Синопсис: Леонор і Рокко копають могилу. Коли все закінчено, Рокко викликає Пісарро. Той з’являється зі зброєю в руках, щоб убити Флорестана. Леонора кидається між ними з пістолетом у руці, готова вбити губернатора. Звучить труба, сповіщаючи про прибуття міністра. Пісарро програв і тікає.

Ця сцена має величезний драматизм. Коли втручається Леонора, драматизм знову посилюється. Оркестр шмагає співаків, і з пронизливим криком ми чуємо Леонорине: “Спочатку вбий його дружину!”. Викриття Леонори – це чудова “Colpa di scena”. Коли вони вдвох спрямовують зброю один на одного, екстаз ще більше зростає, доки з фанфарами, що сповіщають про прибуття міністра, не відбувається другий “Colpa di scena”, і сцена не набуває іншого повороту. Сцена, яка шукає свого аналога в оперній літературі!

Er sterbe! – Людвіг/Беррі/Грейндль

Дует “O namenlose Freude”

Синопсис: Флорестан впізнає Леонору і вони потрапляють в обійми один одного.

Бетховен написав дует, який коливається між інтимністю та екстазом.

Послухайте цей уривок з Мартою Мьодль та Вольфгангом Віндгассеном зі згаданого запису 53 з Фуртвенглером.

O namenlose Freude (1) – Furtwängler / Mödl / Windgassen

 

Другу версію також варто почути:

O namenlose Freude (2) – Vickers / Ludwig / Klemperer

 

Густав Малер започаткував практику вставляти Увертюру до Леонори № 3 в якості інтермедії саме в цьому місці.

 

Фінальний хор для подружнього кохання

Синопсис: Міністр дарує свободу політв’язням.

Фінальний хор, “Пісня подружнього кохання”, вже натякає на хор 9-ї симфонії. Цей твір випромінює гіпнотичну силу, унікальну в історії опери.

Wer ein holdes Weib errungen – Ludwig/King/Klemperer

 

</p

Рекомендація до запису

EMI з Крістою Людвіг, Джоном Вікерсом та Готлобом Фріком під керівництвом Отто Клемперера та хором і оркестром Філармонії.

В якості альтернативи також рекомендується запис з Гундулою Яновіц і Рене Колло під керівництвом Леонарда Бернстайна (DG).

Читати далі..;

 

Пітер Лутц, opera-inside, онлайн гід по опері Людвіга ван Бетховена на FIDELIO